МОЯ УКРАЇНА [Інтро — тихо, майже пошепки] Я хочу жити в мирній і спокійній Україні, Де ти не чуєш звук ракети по ночах. Де можна просто вийти вранці на вулицю І не боятися кожного куща. Я хочу спокою в житті — Ранкова кава, за вікном звичайний день. У повітрі пахне щастям, а не димом, І над містами більше не лунає смерть. [Куплет 1] Я хочу жити у своїй Україні, Де є повага до людей. Де ніхто не вставить ніж у спину, Де постріли не чуєш кожен день. Я хочу жити в сильній Україні, Де ЗСУ — янголи серед усіх. Де їх шанують за захист Батьківщини, А не женуть уперед, мов тих коней. Я хочу, щоб солдат вертався додому, Щоб мати обіймала свого сина. Щоб діти знали слово «перемога» Не з новин, а з підручників історії. [Приспів] Не буде в моїм краю пострілів ніколи, І звук шахеда не відніме більше сон. Я хочу просто жити, а не виживати, І чути тишу замість вибухів з вікон. Це все моє… Моя держава славна. За неї я молюся кожен день. І навіть якщо важко — я не здамся, Бо Україна — це не просто слово, це мій дім. [Куплет 2] Я хочу жити в чесній Україні, Де влада може в очі подивитись прямо. Де правда не ховається за спинами, І слово «чесність» не звучить, як драма. Де немає щурів — є тільки правда, Де закон один для всіх людей. Де не продають майбутнє за посади, І не забувають тих, хто захищав цей край. Я хочу бачити країну без страху, Без тих, хто наживається на біді. Щоб після всього, що ми пережили, Ми нарешті стали сильніші, ніж були. [Бридж — музика стихає] Але є один нюанс… Це все — моя уява. Поки що. Та я сподіваюсь, що одного дня Ми прокинемось і скажемо прямо: Моя країна вже не яма. Моя країна більше не тоне. Ми зняли рожеві окуляри І побачили правду у власних долонях. Ми вистояли. Ми не зламались. Ми заплатили занадто велику ціну. Тож я хочу жити. Не виживати. Жити. У своїй Україні. [Аутро — тихо] Без ракет. Без сирен. Без страху. Просто… Ранкова кава. Тиша за вікном. І мирний день. Це все моє. Моя Україна.
