[Instrumental intro] [Folk] [Energetic] [Accordion] Ой, ходить козак коло хати, Чорнобровий, чорноокий. Не дає мені вночі спати Його погляд той глибокий. Він під вікнами зітхає, На сопілочці все грає. А я в хаті, мов у клітці, Вишиваю на сорочці. І крізь шибку поглядаю, Таємницю зберігаю. Ой, козаче, серце краєш! Ти ж, напевно, добре знаєш, Що від погляду твого Не знаходжу я нічого, Крім любові, що палає, І душа моя співає! Він мені букет жоржини Залишив біля калини. А в букеті тім записка: «Ти до серця мого близька». Я читаю й червонію, Про обійми твої мрію. А він знову під віконцем Сяє, ніби ясне сонце. І чекає, що я вийду, Розжену його обиду. Ой, козаче, серце краєш! Ти ж, напевно, добре знаєш, Що від погляду твого Не знаходжу я нічого, Крім любові, що палає, І душа моя співає! Тупну ніжкою — не вийду! Серце каже: «Йди, я прошу!» Хай чекає, хай сумує! Та любов же нас чарує! Ой, козаче, серце краєш! Ти ж, напевно, добре знаєш, Що від погляду твого Не знаходжу я нічого, Крім любові, що палає, І душа моя співає! Ой, ходить козак... Серце замирає... Від любові... [End]
