Понеси мене,вітре,над степом, Де дитинство біжить по траві Де красиві живуть лелеки, Де світанки горять в вогні Найрідніша у світі спека, Наймиліша для серця злива. Я сумую за цим здалека, Хоч би як не була щаслива. Ой неси мене,вітре,неси... Ой неси мене,вітре,неси... Тихий шепіт дубів у лісі, Стара кладочка через річку, І пташина мала у стрісі, На кущах золоті порічки. Я садок там зростила гарний Вже рясніє він ягідками. Пригоща хай з любов'ю інших, Я ж -далекими берегами Ой неси мене,вітре,неси.... Ой неси мене,вітре,неси....
