Спи, лю́ба кри́хітко, спи, засина́й́! Со́нце схова́лося за небокра́й! Ни́шком на зе́млю зійшла́ те́мна ні́чка, Відпочива́ють звіря́та й сини́чка. Спить у гнізде́чку і сі́рий горо́бчик. Сон спогляда́є знеси́лений во́вчик. Хо́дить дрімо́та від ха́тки до ха́тки, Сни чарівні́ посила́є маля́ткам. – Тож, оченя́та мерщі́й закрива́й! Сон і тебе́ поведе́ в дивокра́й. Там осели́лася ма́гія ка́зки, Спі́вом чару́є мале́сенька пта́шка. А як проки́нешся вра́нці ране́нько, Ко́тик погра́тися при́йде швиде́нько. Зно́ву загля́не в прозо́ре віко́нце Те́пле, грайли́ве і ла́гідне со́нце. – А по́ки, со́нечко , вже засина́й! До́бре у лі́жечку відпочива́й! Сил набира́йся, лихе́ забува́й. Ой лю́лі, лю́лечки! Ой лю́лі бай.
