Україна — земля незламна
[Intro] Із сивих літ, із глибини віків, Де Дніпро́ ніс свою могутню воду, Несла земля крізь бурі і війну Свою нескорену свободу. [Verse 1] Ще княжий Київ світився над Дніпром, І золоті хрести здіймались в небо, Тут Володимир хрести́в свій народ, І Ярослав будував державу. Через столі́ття — навали і вогонь, Чужі корони, битви і кайдани, Та крізь віки́ народ не втратив дух — Бо Україна жила поміж нами. [Pre-Chorus] І скільки разів її ламали, І скільки разів вона вставала! Та воля в серці не вмирала — Вона крізь покоління крокувала! [Chorus] Україна — вільна навіки! Україна — земля́ незламна! Через бурі, через століття Ти живеш, моя рідна державо! Від Карпат до Дніпра́ широкого, Від Полісся до Чорного моря — Ми є діти народу нескореного, Ми є нація, ми є воля! [Verse 2] Під синім небом, над широким степом Козацька Січ здіймала корогви. Богдан Хмельницький підіймав народ, За волю билися козаки. Та доля знов випробувала землю, І гетьманські дороги розійшлись. Та пам'ять про козацьку Україну У серця́х українців збереглась. [Verse 3] Настав двадцятий — буремний рік, І знову Україна ожила. У тисяча дев'ятсот сімнадцятім Центральна Рада голос підняла́. Універсали проголошували волю, Постала Українська Народна Республіка. Та ворог знов прийшов на нашу землю — І боротьба була страшною й лютою. [Pre-Chorus] Кру́ти пам'ятають юних героїв, Що стали стіною на шляху війни. Вони віддали найдорожче — Щоб Україна мала свої сни. [Chorus] Україна — вільна навіки! Україна — земля́ незламна! Через бурі, через століття Ти живеш, моя рідна державо! Від Карпат до Дніпра́ широкого, Від Полісся до Чорного моря — Ми є діти народу нескореного, Ми є нація, ми є воля! [Bridge] Соборність — мов клятва над Дніпром, двадцять другого січня — єдина країна. З'єдналися землі, серця і народ — І знову поста́ла соборна Україна. Та знову імперія принесла кайдани, І довгі десятилі́ття глушили наш спів. Та навіть у темряві жила́ Україна — У слові, у пісні, у серці сині́в. [Verse 4] І прийшов дев'яносто перший рік, Над Києвом змінився час. двадцять четвертого серпня Верховна Рада Проголосила незалежність для нас. А першого грудня народ відповів — На референдумі вибір зробив: Понад дев'яносто відсотків сказали: «Україна вільна! Народ так вирішив!» [Build-up] І піднявся синьо-жовтий стяг, Над міста́ми, селами, полями. Повернулася наша держава До своїх дітей, до своїх людей. [Chorus — Epic] Україна — вільна навіки! Україна — земля незламна! двадцять четверте серпня — день незалежності, Що народ написав власними руками! Від Карпат до Дніпра́ широкого, Від Полісся до Чорного моря — Ми є діти народу нескореного, Ми є нація, ми є воля! [Verse 5] Та незалежність — не тільки дата, Не тільки прапор і герб золотий. Це ті, хто стояв на Майдані, Коли Україна сказала: «Я — вільна!» І в дві тисячі чотирнадцятім Знову загриміла війна. Та Україна не стала навколішки — Бо воля сильніша за страх. [Verse 6] І нині стоять її оборонці, На сході, на півдні, в степах. За кожне місто, за кожне життя, За право ходити по власній землі. За Харків і Київ, за Львів і Одесу, За Херсон, Запоріжжя, Донбас. За кожну домівку, за кожну родину — За Україну, за кожного з нас. [Final Chorus — Grand] Україна — вільна навіки! Україна — незламна держава! Крізь століття, крізь кров і руїни Ти живеш, моя рідна Україно! Україна — вільна навіки! І ніхто не зламає цей шлях! Бо свобода живе у народі, А народ України — в серцях! [Outro] Від княжих часів — до сьогодення, Від козаків — до наших синів, Україна живе і житиме, Бо її воля сильніша за віки́. Слава Україні!
