Ще з ночі вересень вступив у володіння, І аж до ранку жовтим листом посипав, Я день згадала…, коли збУлися моління… Коли Господь мені дівчатко дарував…. Коли тремтіли серце, руки, плечі… А в голові - боліло і гуло, Як лікарка казала мудрі речі… І як в душі… незвично все було. Початок осені - це сонце у серпанку, Немов художник у саду порядкував…. Початок осені - холодні роси зранку… В цей день мені Бог дОньку дарував… І от ця дівчинка, змінила все одразу, Вона моя… найЯскравіша із зірок… ДорогоцІнніша за всі, що є алмази… Душа її, як глибина річок. Вона і пОдруга моя, і помічниця… Вона мені найгрізніший суддя, Вона в моєму королівстві - керівниця, Вона найкраще, що дало мені життя. Початок осені - це сонце у серпанку, Немов художник у саду порядкував, Початок осені - холодні роси зранку, В цей день мені Бог доньку дарував… І ось ця дівчинка - постійна моя поміч… Вона маленька…., та вона - скала Я мрію, щоб в мій день останній… поруч Вона була… і мене в вічність провела. Та хочу їй залишити жіноче… Турботу, ласку, вдячність й доброту. Я дуже вірю, що вона цього захоче. Не лишу тільки - пустотУ і самотУ. Та знай - у нас попЕреду ще роки… А в тебе, донечко, іще ціле життя… Іди упевнено - не стИшуй свої кроки Веди своїх діток до майбуття. Початок осені і сонце і серпанок…. В моїм саду художник ночував… Початок осені - ще теплий-теплий ранок Мені в цей день Бог ДАШУ дарував…
