– Приві́т усі́м! Я че́мний пе́сик Льо́ша! Суму́ю у приту́лку раз-у-раз. Хараќтер в ме́не, па́нство, прехоро́ший. Терпля́че так очі́кую на вас. В часи́ відві́дин мчу, немо́в на кри́лах! Тулю́ся до зачи́нених двере́й. Душа́ моя́, вистри́бує із ті́ла, Як ті́льки хтось прохо́дить із госте́й. Але́, напе́вно, за́йві ці стара́ння. Мене́ не поміча́ють аж нія́к. Сподо́батися хо́чу, тільки ма́рно. – Ну що роблю́, скажі́ть мені́, не так? А ка́жуть, що неска́занно розу́мний І так в житті́ бага́то пережи́в. Госпо́даря люби́тиму безу́мно І зо́всім не чіпля́тиму коті́в. Слухня́ним бу́ду, ві́дданим і ві́рним! – Додо́му ті́льки Льо́шу забері́ть! Піду́, ще почека́ю, хоч і зи́мно. Можли́во і мені́ ще пощасти́ть.
