Коли ти нарешті збагнеш, Що життя вже нема, Занадто потворним став світ, Думки самогубства в душі, Ось лезо в душі, це не вихід, Рятуйся сама! Твій демон шепоче: "Помри...", А а янгол благає: "Живи!" Слухай себе, ти маєш жити, Щоб на зло усім здійснити! Мрію життя, що в тобі з дитинства є, Не вмирає, бо живе в тобі весь час! Мрію життя, що придумала сама, Та місця в ній нема, на жаль, для мене... Коли ти нарешті збагнеш: Ти давно не сама, Я поруч з тобою, мов тінь, А ти немов янгол летиш... Так було завжди, ви не бачите Тих, хто кохав, Міркуєте лиш про себе, А чиє серце ладне на смерть... Заради тебе руйную надії, Щоб на зло усім здійснити!
