Моя хатина біля неба Моя хатина між могил Моя долина вздовж границі Де полихає чорний дим. Моє дитинство біля мати Їй квітку батько мій дарив Моє кохання поміж друзів, З якими насолоду пив. Моє життя це мій притулок В якому заховався світ І десь у серці батьківщина, Що Україной ніжно звуть. Тут все знайомо, все чутливо І погляд твій з далёких тиш І Сонце, що стає зі сходу І кожний колисковий вірш Тримтить сталева канонада І скрегіт вибитих зубів А я співаю під лампаду Про хлопців, що лежать в землі. Навіщо ж нам такая доля Навіщо цей нестримний біль Немає більш у полі Олі Кудись подівся і Василь Немає більш у Яни Вані Не усиміхнется Данеїль..
