Розкажу́ вам, ді́ти, ка́зку, Залиши́вши до́бру зга́дку. Помандру́ємо ми з ва́ми Дивови́жними світа́ми. — Улашто́вуйтесь зручні́ше, Розпочне́мо найскорі́ше. Го́сті ду́же ви пова́жні, Тож і слу́хайте ува́жно. В чарівно́му ди́во-ца́рстві, Між квітко́вого бага́тства, Осели́лася Жар-Пти́ця — Спра́вжня фе́я-чарівни́ця. Мов жари́нки, в не́ї пі́р'я. Бли́ском ся́ють в надвечі́р'ї. Багряни́сто-золота́ві, Ні́би со́нячні загра́ви. І доста́тньо лиш пір'ї́нки, Щоб зася́яв сад барві́нком. Зацвіли́ магі́чні кві́ти, Опови́ті оксами́том. Там, де ви́пурхне Жар-Пти́ця, Зі́йде жи́то і пшени́ця! А прозо́риста води́ця Наводни́ть усі́ крини́ці. Хто перо́ добу́де пти́ці, Ща́стям до́ля заіскри́ться! Жи́тиме завжди́ в любо́ві, В ла́гідних обі́ймах до́лі. Я́кось ви́рішив укра́сти Чароді́й Жар-Пти́цю кра́сну. Забажа́в її́ уби́ти, Та прийшло́ся відступи́ти. Бо усти́гла пти́ця вча́сно Золоте́ яйце́ відкла́сти. А воно́ було́ мінли́вим — Ста́ло со́нечком грайли́вим. Ви́йшло в не́бо велича́во, Засвіти́вшись полум'я́но. Розкида́ючи загра́ви, Зло і те́мряву прогна́ло. Ста́ла ві́льною Жар-Пти́ця! Знов співа́є, знов іскри́ться! А із дзьо́ба без зупи́нки Розліта́ються перли́нки. Ну, а злий чаклу́н зніти́вся, Невідо́мо де поді́вся. — О́тже, ді́ти, знов добро́ Лю́те зло перемогло́. А Жар-Пти́ця-чарівни́ця, Мов вого́нь, мов блискави́ця! Всю́ди по світа́х літа́є, Ся́є золоти́м розма́єм. — Ну, а ка́зочка, маля́та, Ра́зом з ва́ми хо́че спа́ти. Тож, ляга́йте спочива́ти І змика́йте оченя́та. Хай присни́ться вам Жар-пти́ця — Чароді́йка-витівни́ця! Ва́ші ви́повнить бажа́ння На ранко́вому світа́нні.
